Історія гімназії

     Карначівська школа була заснована на початку XX століття. Це було спеціально побудоване приміщення на території маєтку магната Куліковського, який довгий час проживав у селі Шили, а потім змушений був виїхати до Росії. Тепер тут знаходиться сільський клуб. Це була чотирикласна школа.

Пізніше, на початку 40-х р., школа знаходилася в приміщенні головної будівлі маєтку магната Куліковського.

В той час, коли територія західноукраїнських земель перебувала під польським пануванням, володіння маєтком перейшло до генерала Янушайтеса. Йому цей маєток було подаровано за заслуги у першій світовій війні. Сам генерал - литовець за походженням. Він виховував двох синів: Юрека і Марека. Юрек народився у 1920 році, а Марек - у 1922 році. Обидва сини навчалися у місті Дубно.

Генерал вів велике господарство. На території його маєтку ріс упорядкований плодово-ягідний сад. Очевидці згадують, що господарі прихильно ставилися до найманих робітників, вчасно виплачували зароблені гроші.

Восени, 1939 року генерал Янушайтес із сім'єю змушений був втекти із села.

В роки другої світової війни приміщення школи стало належати громаді села.

До 1 вересня 1949 року школа була початковою (4 класи). Завідуючими початковою школою були:

1947-1948 н.р. - Ванкевич Софія Юріївна.

1948-1949 н.р. - Бучек Данило Семенович.

З 1 вересня 1949 року початкову школу було реорганізовано у семирічну, директором Шилівської семирічної школи став Бучек Данило Семенович, який працював до 1954 року.

З 06.02.1954 року по 01.09.1954 року директором школи була Руденко Галина Павлівна.

З 01.09.1954 року по 11.01.1955 року директором школи була Бабій Ганна Іванівна.

З 11.01.1955 року по 01.09.1956 року директором школи була Несторенко Клавдія Іванівна.

З 01.09.1956 року по 01.09.1960 року директором школи була Бабій Ганна Іванівна.

З 01.09.1960 року школа стала називатися восьмирічною.

З 01.09.1960 року по 01.09.1969 року директором Карначівської восьмирічної школи став Дубина Сафон Степанович.

З 01.09.1969 року по 01.09.1974 року директором школи був Дунай Георгій Кузьмич.

З 01.09.1974 року по 20.11.1979 року директором школи був Когут Петро Григорович.

З 20.11.1979 року по 15.08.1989 року директор школи був Дунай Георгій Кузьмич.

Від 01.09.1989 року   школа стала дев'ятирічною, директором школи по 31. 08. 2010 року була Романишина Лариса Михайлівна.

З вересня 2010 року по 26 серпня 2015 року директором школи працювала Козак Валентина Петрівна.

З 28 серпня 2015 року по 2 вересня 2016 року директором школи була Юрчак Оксана Юріївна.

З 5 вересня 2016 року директор школи - Куліш Тетяна Василівна.

      Восени 2010 року школа переживала труднощі у зв'язку із наповнюваністю класів, яка дійшла до критичної межі, але завдяки сільській громаді с. Шили, батьківському та вчительському колективу школу вдалося зберегти. І зараз вчителі і учні вірять, що школа має майбутнє, що в ній ще довгі роки буде лунати дитячий сміх, учні будуть здобувати знання, весело проводити свй позаурочний час, адже, коли закривають школи, міліють душі, зникають села, змовкає пісня.

Старі фотографії...

   Велику роль у збереженні нашого навчального закладу відіграла адміністративна реформа, яка почалася  в Україні у 2014 році. 25 жовтня 2020 року жителі нашого села виявили бажання приєднатися до Збаразької громади.  Рішенням Лановецької районної ради №791 від 09.12.2020 року "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл та міст Лановецького району до комунальної власності Збаразької міської ради об"єктів спільної власності та їх майна, керуючись законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"",   наш навчальний заклад перейшов у підпорядкування Збаразької громади.

І почалось нове життя. Кількість учнів у закладі , який набрав статусу гімназії, зросла до 54 учнів. На даний час маємо 5 повних класів, один клас комплект (3-4 класи) та два неповних класи . А також у звязку із військовим станом  4 учнів перебувають за  кордоном і навчаються за сімейною формою наачання.

Віримо, що все буде добре: війна закінчиться, Україна переможе і маленькі сільські навчальні заклади матимуть право на життя, бо як сказав великий німецький державний і політичний діяч   Отто фон Бісмарк : " Той, хто економить на школах, буде будувати тюрми."

Наша Гордість школи.

З трепетом душі кожен із нас, вчителів, проходить біля стіни , на якій висить прапор України, який є гордістю нашої  школи, адже цей прапор побував у боях біля Донецька разом із нашим вчителем, прекрасною людиною, великим людинолюбом Дунаєм Сергієм Георгійовичем.  Цей прапор зігрівав його велике серце, а зараз заставляє кожного з нас задуматися над своїм життям, над долею нашої України.

І коли він ішов на цю кляту гібридну війну, хотілося кричати на весь світ:

 «Він – учитель, а не солдат! Він народжений навчати, а не воювати!». Ще тоді, коли він заявив: «Я не збираюся нікуди ховатись. Якщо не я, то хто? Я там буду за вас всіх!» - в кожного з нас у душі поселилась не тільки тривога, а й гордість за нього: і більше року  ми лише у своїх молитвах, ранішніх і вечірніх, просили: «Господи, спаси і сохрани!».  В  кожній телефонній розмові з ним ми все більше і більше переконувались: «Він – щирий патріот, він – справжній українець».

І  в одній із телефонних розмов, коли Надія Олексіївна сказала йому: «Сергію, ця ж війна – безглузда, чому саме ти маєш бути там» , він відповів:

« А хіба є війни не безглузді».

А й справді, чому до сьогодні гинуть на цій війні чиїсь сини, чиїсь батьки, чиїсь чоловіки? Про те, що Сергій  і на  цій війні був Учителем, та ще й з великої букви, говорять надписи на прапорі його підлеглих солдатів, яких він огорнув своїм теплом і увагою. І хай у тих надписах рясніють орфографічні і пунктуаційні помилки, але всі вони щирі, від душі. Прочитайте їх,  будь – ласка.

А ми віримо: їх він заслужив, бо він такий  – простий Учитель з великої букви.